CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Хр. 17
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

1-а хронiки

Розділ 17

1 І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: „Ось я сиджу́ в ке́дровому домі, а ковчег Господнього заповіту — під занаві́сами!“

2 I сказав Ната́н до Давида: „Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!“

3 І сталося тієї ночі, і було́ Боже слово до Натана, говорячи:

4 „Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебува́ння.

5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра́ до шатра́, і від намету до намету.

6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котро́му з Ізраїлевих су́ддів, яким наказав Я па́сти народа Мого: Чому́ ви не збудували Мені ке́дрового храма?

7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Савао́т: Я взяв тебе з пасови́ська від ота́ри, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем.

8 І був Я з тобою скрізь, де́ ти ходив, і ви́нищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я́, як ім'я́ тих великих, що на землі.

9 І дав Я місце Моє́му наро́дові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебува́тиме на тому́ самому місці. І він уже не тремті́тиме, а кри́вдники не будуть нищити його, як перше.

10 А від днів, коли Я настанови́в су́ддів над Своїм наро́дом, Ізраїлем, то пони́зив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім.

11 І станеться, коли ви́повняться твої дні, щоб піти до батькі́в своїх, то Я поста́влю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство.

12 Він збудує Мені храм, а Я поста́влю його трона міцно аж навіки.

13 Я бу́ду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму́ від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою.

14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки“.

15 За всіма́ цими словами, за всім цим виді́нням, — так говорив Ната́н до Давида.

16 І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: „Хто́ я, Господи, Боже, і що́ таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди?

17 Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже!

18 Що́ Давид додасть ще до Твого на вшанува́ння Твого раба? А Ти Свого раба знаєш!

19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідо́мити про всі ті великі речі.

20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що́ ми чули своїми уши́ма.

21 І який є ще один люд на землі, як Твій наро́д, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́да, і щоб установити Собі ймення великих та страшни́х рече́й, щоб ви́гнати наро́ди перед наро́дом Своїм, якого Ти ви́купив із Єгипту?

22 І зробив Ти наро́д Свій, Ізраїля, Собі за наро́да аж навіки, і Ти, Господи, став йому́ за Бога!

23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив!

24 А Твоє Ім'я́ нехай буде міцне́, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Савао́т, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поста́влений міцно перед лицем Твоїм.

25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм.

26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре.

27 А тепер був Ти ласка́вий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагосло́влений навіки!“

1 Chronicles

Chapter 17

1 NOW it came to pass when David dwelt in his house, David said to Nathan the prophet, Behold, I dwell in a house which is covered with the beams of cedars, but the ark of the covenant of the LORD is resting in the midst of the tent of hair of goats.

2 Then Nathan said to David, Go and do all that is in your heart.

3 And it came to pass that same night, the word of the LORD came to Nathan the prophet, saying,

4 Go and thus say to my servant David, You shall not build me a house to dwell in;

5 For I have not dwelt in a house since the day that I brought up Israel out of Egypt to this day; but I moved from tent to tent.

6 Behold, wherever I have walked with all Israel, did I speak a word to any of the judges of Israel whom I commanded to judge my people Israel, saying, Why have you not built me a house which is covered with cedars?

7 Now therefore thus shall you say to my servant David, Thus says the LORD of hosts: I took you from the sheepfold, even from following the sheep, that you should be king over my people Israel;

8 And I have been with you wheresoever you went and have destroyed your enemies from before you, and I have made you a great name, like the name of the great men who are on the earth.

9 I will also appoint a place for my people Israel and will cause them to settle, and they shall dwell in their place and shall be moved no more; neither shall the wicked men carry them captive any more, as formerly.

10 And since the day that I made you a judge over my people Israel, I have given you rest from all your enemies. Moreover the LORD has declared to you that the kingdom is established for ever.

11 And it shall come to pass when your days are fulfilled that you shall go to be gathered with your fathers, I will raise up your offspring after you, who shall come out of your loins, and I will establish him in your kingdom.

12 He shall build a house to my name, and I will establish the throne of his kingdom for ever.

13 I will be his father and he shall be my son; and I will not take my mercy away from him, as I took it from Saul, who was before you.

14 But I will make him a ruler in my house and in my kingdom for ever; and his throne shall be established for evermore.

15 According to all these words and according to all this vision, so did Nathan speak to David.

16 And King David came and sat before the LORD and said, Who am I in thy presence, O LORD God, and what is my house, that thou hast brought me to this eminence?

17 And yet this was a small thing in thine eyes, O LORD God; for thou hast also spoken of thy servant's house for a great while to come; for all the men who worship thee with all their heart, thou bringest out of the darkness into the light, O LORD God.

18 What more can David boast to speak before thee? For the works of thy servant are known, O LORD God.

19 For thou knowest that which is in the heart of thy servant, that thou hast done for him all this greatness in making great thy servant.

20 Therefore I know, O LORD God, there is none like thee and there is no God besides thee, according to all that we have heard with our ears.

21 And what other nation on earth is united like thy people Israel? For thou didst reveal thyself from heaven and saved them, and for their sakes thou didst perform great and terrible wonders and brought severe plagues upon the Egyptians until thou didst bring them out from among them.

22 For thy people Israel thou didst make thine own people for ever; and thou, O LORD, didst become their God.

23 Therefore now, O LORD, let the word that thou hast spoken concerning thy servant and concerning his house be established for ever, and do as thou hast said.

24 And let thy works be established for ever, and thy name be magnified in the world for ever, so that the people shall say, The LORD of hosts is the God of Israel; and let the house of David thy servant be established before thee for ever.

25 For thou, O my God, hast revealed the secret to thy servant, and hast said to him, Build for yourself a house; therefore thy servant has set in his heart to pray before thee this prayer.

26 And now, O LORD, thou art God, and all thy words are true, with which thou hast promised this goodness to thy servant;

27 Now therefore reveal thyself to bless the house of thy servant, that it may be before thee for ever; for thou, O LORD God, hast spoken, and of thy blessing shall all the houses of righteous men be blessed for ever.

1-а хронiки

Розділ 17

1 Chronicles

Chapter 17

1 І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: „Ось я сиджу́ в ке́дровому домі, а ковчег Господнього заповіту — під занаві́сами!“

1 NOW it came to pass when David dwelt in his house, David said to Nathan the prophet, Behold, I dwell in a house which is covered with the beams of cedars, but the ark of the covenant of the LORD is resting in the midst of the tent of hair of goats.

2 I сказав Ната́н до Давида: „Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!“

2 Then Nathan said to David, Go and do all that is in your heart.

3 І сталося тієї ночі, і було́ Боже слово до Натана, говорячи:

3 And it came to pass that same night, the word of the LORD came to Nathan the prophet, saying,

4 „Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебува́ння.

4 Go and thus say to my servant David, You shall not build me a house to dwell in;

5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра́ до шатра́, і від намету до намету.

5 For I have not dwelt in a house since the day that I brought up Israel out of Egypt to this day; but I moved from tent to tent.

6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котро́му з Ізраїлевих су́ддів, яким наказав Я па́сти народа Мого: Чому́ ви не збудували Мені ке́дрового храма?

6 Behold, wherever I have walked with all Israel, did I speak a word to any of the judges of Israel whom I commanded to judge my people Israel, saying, Why have you not built me a house which is covered with cedars?

7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Савао́т: Я взяв тебе з пасови́ська від ота́ри, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем.

7 Now therefore thus shall you say to my servant David, Thus says the LORD of hosts: I took you from the sheepfold, even from following the sheep, that you should be king over my people Israel;

8 І був Я з тобою скрізь, де́ ти ходив, і ви́нищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я́, як ім'я́ тих великих, що на землі.

8 And I have been with you wheresoever you went and have destroyed your enemies from before you, and I have made you a great name, like the name of the great men who are on the earth.

9 І дав Я місце Моє́му наро́дові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебува́тиме на тому́ самому місці. І він уже не тремті́тиме, а кри́вдники не будуть нищити його, як перше.

9 I will also appoint a place for my people Israel and will cause them to settle, and they shall dwell in their place and shall be moved no more; neither shall the wicked men carry them captive any more, as formerly.

10 А від днів, коли Я настанови́в су́ддів над Своїм наро́дом, Ізраїлем, то пони́зив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім.

10 And since the day that I made you a judge over my people Israel, I have given you rest from all your enemies. Moreover the LORD has declared to you that the kingdom is established for ever.

11 І станеться, коли ви́повняться твої дні, щоб піти до батькі́в своїх, то Я поста́влю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство.

11 And it shall come to pass when your days are fulfilled that you shall go to be gathered with your fathers, I will raise up your offspring after you, who shall come out of your loins, and I will establish him in your kingdom.

12 Він збудує Мені храм, а Я поста́влю його трона міцно аж навіки.

12 He shall build a house to my name, and I will establish the throne of his kingdom for ever.

13 Я бу́ду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму́ від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою.

13 I will be his father and he shall be my son; and I will not take my mercy away from him, as I took it from Saul, who was before you.

14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки“.

14 But I will make him a ruler in my house and in my kingdom for ever; and his throne shall be established for evermore.

15 За всіма́ цими словами, за всім цим виді́нням, — так говорив Ната́н до Давида.

15 According to all these words and according to all this vision, so did Nathan speak to David.

16 І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: „Хто́ я, Господи, Боже, і що́ таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди?

16 And King David came and sat before the LORD and said, Who am I in thy presence, O LORD God, and what is my house, that thou hast brought me to this eminence?

17 Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже!

17 And yet this was a small thing in thine eyes, O LORD God; for thou hast also spoken of thy servant's house for a great while to come; for all the men who worship thee with all their heart, thou bringest out of the darkness into the light, O LORD God.

18 Що́ Давид додасть ще до Твого на вшанува́ння Твого раба? А Ти Свого раба знаєш!

18 What more can David boast to speak before thee? For the works of thy servant are known, O LORD God.

19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідо́мити про всі ті великі речі.

19 For thou knowest that which is in the heart of thy servant, that thou hast done for him all this greatness in making great thy servant.

20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що́ ми чули своїми уши́ма.

20 Therefore I know, O LORD God, there is none like thee and there is no God besides thee, according to all that we have heard with our ears.

21 І який є ще один люд на землі, як Твій наро́д, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́да, і щоб установити Собі ймення великих та страшни́х рече́й, щоб ви́гнати наро́ди перед наро́дом Своїм, якого Ти ви́купив із Єгипту?

21 And what other nation on earth is united like thy people Israel? For thou didst reveal thyself from heaven and saved them, and for their sakes thou didst perform great and terrible wonders and brought severe plagues upon the Egyptians until thou didst bring them out from among them.

22 І зробив Ти наро́д Свій, Ізраїля, Собі за наро́да аж навіки, і Ти, Господи, став йому́ за Бога!

22 For thy people Israel thou didst make thine own people for ever; and thou, O LORD, didst become their God.

23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив!

23 Therefore now, O LORD, let the word that thou hast spoken concerning thy servant and concerning his house be established for ever, and do as thou hast said.

24 А Твоє Ім'я́ нехай буде міцне́, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Савао́т, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поста́влений міцно перед лицем Твоїм.

24 And let thy works be established for ever, and thy name be magnified in the world for ever, so that the people shall say, The LORD of hosts is the God of Israel; and let the house of David thy servant be established before thee for ever.

25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм.

25 For thou, O my God, hast revealed the secret to thy servant, and hast said to him, Build for yourself a house; therefore thy servant has set in his heart to pray before thee this prayer.

26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре.

26 And now, O LORD, thou art God, and all thy words are true, with which thou hast promised this goodness to thy servant;

27 А тепер був Ти ласка́вий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагосло́влений навіки!“

27 Now therefore reveal thyself to bless the house of thy servant, that it may be before thee for ever; for thou, O LORD God, hast spoken, and of thy blessing shall all the houses of righteous men be blessed for ever.

1.0x